Ім'я для невідомого солдата

Газета “Вишгород” №37 від 12.09.09.

Нещодавно на ім'я голови правління Українського фонду пошуку “Пам'ять” Михайла Криська надійшов лист від начальника відділу із гуманітарних питань Вишгородської міської ради Володимира Ткача.

Святий обов'язок нащадків

Газета “Слово” №113-115 від 19.12.2009.

Біля братської могили, що розташована по вулиці Шкільній у Вишгороді, днями відбулася подія, яка зібрала ветеранів війни, молодь, представників громадських організацій, органів виконавчої влади та місцевого самоврядування. На цьому священному місці перєпохо-вали останки трьох воїнів, які покоїлись у лісі неподалік вулиці Межигірського Спаса, під хрестом, встановленим завдяки турботі настоятеля Борисоглібського храму протоієрея Димитрія. Через зсув ґрунту могила почала руйнуватись, і занепокоєний цим священик, – міський депутат – звернувся до місцевої ради.

Твои, Отечество, сыны: Не стреляйте в белых журавлей

Газета “Киевский вестник” №112 от 12.11.2009.

Юркий "Богдан" быстро накручивал километры пригородного шоссе, затем в Дымере свернул направо, к Ясногородке. Здесь, у памятника советским воинам-освободителям, – первая непродолжительная остановка. Красногородкой назвали наши солдаты это село: промозглой осенью 1943-го, когда гремели на Лютежском плацдарме кровавые бои за Киев, 12 раз переходило оно из рук в руки...

...В тот день яркое солнышко посылало на землю едва ли не последнее в этом году осеннее тепло. Пассажиры автобуса знали: на отдаленном хуторе Сухая, где в советское время было лесничество, заканчиваются последние приготовления к торжественно-траурной церемонии – перезахоронению останков воинов-красноармейцев, погибших здесь при штурме "Восточного вала" гитлеровцев.

К 90-летию Днепровской флотилии: Помнить тех, кто не вернулся

Газета “Киевский вестник” №111 от 10.11.2009.

То вдруг туман, то ветер ниоткуда,
Кипит бурун и вьется за кормой,
И катер наш, надежная посуда,
Опять уходит в бой,
опять уходит в бой…

 

Это незамысловатое четверостишье неизвестного автора, выловленное из паутины Интернета, всплыло в памяти, когда речь зашла о моряках Днепровской флотилии.

Каждый ли знает историю своего края? Нет. О молодежи помолчим: как сегодня преподают этот предмет в школе, ни для кого не секрет. Вот и жители придеснянского села Пироговка, что находится в Шосткинском районе Сумской области, тоже не знали всю эту историю. И только его старожилы с трудом припомнили, что именно там во времена Великой Отечественной войны с октября 1943 по май 1944 года находилась маневренная база Днепровской военной флотилии.

Что ждет киевскую «Аврору»?

Газета “Уикенд” №47(486) 19.11.2009.

Собратом легендарного крейсера мы с полным правом можем назвать монитор «Железняков», который находится на вечной стоянке в Парке моряков на Рыбальском полуострове. На днях корреспондент «Уикенда» побывал в этом парке. Встреча с некогда грозным кораблем оказалась не слишком радостной.

 

Помню «Железняков» еще в советские времена – тогда монитор блестел как новая копейка. Рядом с ним всегда дежурили военные моряки, которые отгоняли мальчишек, желающих взобраться на его борт и подержаться за настоящие пушки и пулеметы. Сегодня монитор выглядит довольно бледно – не красили его, похоже, достаточно давно, а кое-где на корпусе появилась ржавчина. С ограждения корабля-памятника исчезли цепи, а сам Парк моряков завален пустыми водочными бутылками, пластиковой посудой и прочим мусором.

90-летие Днепровской военной флотилии

Журнал “Волонтёр” № 4/2009 г.

В 2009 г. отмечалось 90-летие Днепровской флотилии. В честь праздника, на совете организации «Товарищества ветеранов разведки Военно-Морского Флота» было принято решение установить на окраине с. Пироговка Шосткинского района Сумской области, на правом берегу реки Десна, где с ноября 1943-го по май 1944 г. располагалась маневренная база Днепровской военной флотилии, памятный крест с мемориальной доской. 26 сентября этого года и произошло это знаменательное событие.

Вікарій Київської Митрополії УПЦ єпископ Макарівський Іларій здійснив перепоховання останків військових моряків, загиблих у 1941 році

Журнал “Віра і Честь” №1/2009 р.

9 ТРАВНЯ, коли наша країна відзначає День перемоги у Великій Вітчизняній війні, в селищі Іванків Бориспільського району Київської області відбулося перепоховання останків моряків Пінської військової флотилії, прикордонників, військових і командирів 37-ї Армії, які героїчно загинули в 1941 році. У заході, з благословення Блаженнішого Митрополита Володимира, взяв участь вікарій Київської Митрополії УПЦ єпископ Макарівський Іларій. Організаторами акції виступила Спілка ветеранів розвідки Військово-Морського флоту та військово-історичний клуб «Київ».

Імена повернено героям

Газета “Водник” №№ 15-16 (9094-9095), 24.06.2009 р.

Через 68 років стали відомі імена моряків-червонофлотців, які загинули в серпні 1941 року, захищаючи Київ від фашистських загарбників

На території Київського державного історіко-меморіального Лук'янівського заповідника є могила моряків Пінської військової флотилії, імена яких до сьогоднішнього дня були невідомі. Завдяки наполегливій пошуковій роботі активістів Київського «Товариства ветеранів розвідки Військово-Морського флоту» та Міського військово-історичного клубу «Київ» вдалося точно встановити прізвища полеглих героїв. 21 червня поточного року відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки, де зазначається, що тут поховані комендор-зенітник канонерського човна «Димитров» червонофлотєць Іван Семенович Бойко, червонофлотці з монітора «Ростовцев» — стерновий Юрій Миколайович Рябіхін та моторист Трофим Антонович Маркотенко.

Актор театру і кіно Анатолій Катеньов: «Доволі часто доводиться чути на вулиці услід слова: «Дивись, Секретний Фарватер пішов…»

Журнал “Кордон” № 5/2009 р.

Є актори, яким досить одного разу яскраво спалахнути на кіноекрані, щоб їх запам'ятали на все життя. Серед них особливе місце належить Анатолію Катеньову, який талановито втілив на екрані образ морського офіцера Бориса Шубіна. Та й за словами самого актора, це найкращий фільм у його кар'єрі. Нещодавно актор кіно та театру Анатолій Катеньов відвідав Центральний музей Державної прикордонної служби України. Причина візиту була більш ніж важливою: у стінах відомчого музею актор вручав нагороди пошуковцям України. Тому я не оминув можливості поспілкуватися з цієї непересічною людиною.

Корреспондент «Новой» нашел остатки сбитых самолетов

Газета “Новая” 167 (293) от 10.09.2009 г.

В детстве я хотел стать историком, поэтому на предложение поучаствовать в раскопках самолета, сбитого в Великую Отечественную, согласился без колебаний. А дело было так: в июле 1941-го три советских бомбардировщика без прикрытия истребителей атаковали врага на подступах к Киеву. Все экипажи ДБ-ЗФ были сбиты. Двенадцать пилотов шли на верную смерть, десять из них считаются без вести пропавшими. Этот геройский поступок описал Константин Симонов в романе «Живые и мертвые». Место падения двух самолетов — в Васильковском р-не Киевской обл., между селами Дзвинковое и Перевоз. Туда я и отправился с «Товариществом ветеранов разведки Военно-Морского флота».

Степан Лялько – контр-адмірал з Переяслава

Газета “Вісник Переяславщини” 04.08.2009г.

До 65-річчя визволення України від фашистів

Якось під час зустрічі з істориками-ветеранами військово-морського флоту з Києва, які професійно займаються вивченням трагічної долі Дніпровської військової флотилії, після відвідин ними нашого музею-діорами, вони майже з сумом висловились: «Ви в Переяславі до цього часу нічого не знаєте про свого знаменитого земляка Степана Лялька».

І ось після майже півторарічних пошуків документів, спогадів пропоную читачам “Вісника” цю публікацію.

Ми живемо доти, доки пам'ятаємо!

Журнал “Кордон” (“Граница”) Государственной пограничной службы Украины 03/2009г.

Спливає час, але і він неспроможний вивітрити з пам'яті народної трагічні події 1941 року. Наприкінці серпня 1941 року німецькі війська розпочали крупномасштабні дії з оточення та ліквідації військ Південно-Західного фронту в районі Києва. На захист столиці Радянської України стали моряки Пінської військової флотилії під командуванням контр-адмірала Дмитра Рогачова та зведені прикордонні застави, які змушені були відступити від західних рубежів.

 

Київська громадська організація «Товариство ветеранів розвідки ВМФ» ось вже декілька років поспіль займається пошуковою роботою. Так, 2005 року члени цієї організації розшукали місце останнього бою моряків Пінської військової флотилії та воїнів Західного прикордонного округу. Люта січ застала моряків та прикордонників на кукурудзяному полі поблизу села Іванків Бориспільського р-ну Київської області. Скіфський курган, який в народі отримав назву «Язвина могила», став останнім рубежем, де сміливці склали свої голови, стримуючи наступ противника. За свідченням очевидців на тому полі загинуло понад 200 радянських воїнів. У листопаді 2006-го пошукова група «Товариства ветеранів розвідки ВМФ» виявила останки 6 загиблих, а саме: офіцера, санінструктора та чотирьох матросів. Продовження повномасштабних робіт потребувало додаткової пошукової експедиції. І вона настала…

JSN Epic template designed by JoomlaShine.com