Степан Лялько – контр-адмірал з Переяслава

Газета “Вісник Переяславщини” 04.08.2009г.

До 65-річчя визволення України від фашистів

Якось під час зустрічі з істориками-ветеранами військово-морського флоту з Києва, які професійно займаються вивченням трагічної долі Дніпровської військової флотилії, після відвідин ними нашого музею-діорами, вони майже з сумом висловились: «Ви в Переяславі до цього часу нічого не знаєте про свого знаменитого земляка Степана Лялька».

І ось після майже півторарічних пошуків документів, спогадів пропоную читачам “Вісника” цю публікацію.

Степан Максимович Лялько народився в Переяславі 22 грудня 1904 року. Сім'я проживала в районі теперішнього ліцею-інтернату. За спогадами старожилів, навчався він у другій школі.

З 1926 року його доля пов'язана з військово-морським флотом, спочатку – на Далекому Сході: учень-командор, командор об'єднаної школи, служба на кораблях Амурської Червонопрапорної флотилії (III.1935 р. – X.1939 р.); командир (X.1939 р. – IX. 1940 р.) другого окремого дивізіону моніторів; заступник начальника штабу, він же – начальник відділу бойової підготовки флотилії (IX .1940 р. – II.1942 р.); начальник штабу флотилії (II.1942 р. – XI. 1943 р.), командир першої бригади річкових кораблів (XI. 1943 р. – XII. 1943 р.) Амурської флотилії.

{mosthumbviewer: images/stories/massmedia/lialko.png, images/stories/massmedia/lialko-s.png, ,left}

Коли військова загроза вторгнення мілітаристської Японії дещо зменшилася, Степан Максимович за особистим рапортом був переведений в діючий флот – у званні капітана другого рангу.

Отримавши призначення на посаду командира бригади річкових кораблів відновленої Дніпровської флотилії, він сповна використав набутий досвід служби на Амурі.

Перша бригада річкових кораблів під командуванням С.М. Лялька брала участь в Білоруській операції, звільненні міст Бобруйська та Пінська, за що була відзначена в наказі Верховного головнокомандування і їй було присвоєно найменування “Бобруйської”, а командир нагороджений орденом Нахїмова II ступеня.

Бригада сприяла військам 61 армії під час форсування ріки Одер. Кораблі забезпечували висадку десанту в гирлі каналу Альт-Одер в районі Хохензаатен.

За успішне виконання бойових завдань наказом Верховного головнокомандувача після взяття Берліна було оголошено подяку всьому особистому складу бригади, їй було присвоєно почесне найменування “Берлінської”. Зазначу, що за Берлінську операцію (за бойові дії з березня по травень 1945 р.) був удостоєний звання Героя Радянського Союзу 21 моряк Дніпровської флотилії, в т. ч. вісім – посмертно.

В ході війни, командуючи бригадою річкових кораблів, С.М. Лялько набув великого досвіду взаємодії з частинами Червоної Армії в умовах західноєвропейських рік і каналів з великою кількістю зруйнованих мостів та інших гідротехнічних споруд, а також досвіду тактичного використання малих катерів при форсуванні військами водних рубежів. Новим, і тому надзвичайно цінним, був І здобутий досвід одночасної доставки до пунктів форсування такої значної кількості річкової техніки.

Після взяття Берліна С.М. Лялько був призначений заступником начальника морського відділу при штабі головнокомандуючого військами Далекосхідного фронту. Встиг повоювати і з японцями.

Згодом призначений начальником штабу Каспійської флотилії, а з 1947 р. по 1949 р. – командуючим Дніпровською флотилією. 11 травня 1949 р. отримав звання контр-адмірала.

З листопада 1952 р. – на викладацькій роботі у Вищій Військовій академії ім. Ворошилова, начальник кафедри Історії військово-морського мистецтва. Він – кандидат військово-морських наук, автор кількох навчальних посібників, численних статей в збірниках праць академії. З грудня 1965 р. – в запасі.

Помер 13 червня 1976 р. і похований в Москві на Хімкинському кладовищі.

Нагороджений орденом Леніна, двома орденами Червоного Прапора, орденом Нахімова II ступеня, Вітчизняної війни І ступеня, двома орденами Червоної Зірки, медалями, іменною зброєю, польським орденом “Віртуті Мілітарі” 5 класу.

У пам'яті переяславців, які зустрічали його в дні коротких відпусток, коли Степан Максимович приїздив до батьків, він залишився високоінтелігентною, діловою, чуйною людиною. Допоміг кільком переяславцям вступити до військово-морського училища, зокрема, – Анатолію Шевченку,'який .згодом вийшов у відставку капітаном першого рангу, був командиром великого корабля та займав інші відповідальні посади.

Біографія С.М. Лялька – яскравий приклад ставлення до військового обов'язку для молодих призовників та тих моряків, що несуть бойову службу на військовому кораблі ВМФ України "Переяслав". Для молоді і не тільки – це приклад самовідданої праці на благо батьківщини, України. Будучи командуючим Дніпровської Військової флотилії відразу після війни, він не шкодував сил, щоб якнайшвидше відновити річкове господарство, піднявши затонулі кораблі, зробити Дніпро судноплавним, відбудувати порти та ін.

Залишається сподіватись, що громадськість району гідно вшанує пам'ять свого земляка, першого контр-адмірала на землі Переяславській, це стане разом з тим І вшануванням пам'яті всіх переяславців, які боролись проти загарбників під час Великої Вітчизняної війни.

Іван МАЗНЯК
Автор щиро вдячний всім, хто допоміг матеріалами для цієї статті і наголошує: пошук їх триває.

JSN Epic template designed by JoomlaShine.com