Ось і продзвенів останній дзвінок. Уроків більше не буде. Все буде: навчальні заклади, сім’я, діти, робота, а ось школи вже не буде і дитинство вже не повернеться. Воно пішло по краплині тихо і непомітно, з першими літерами: рівними-рівними у першої вчительки на дошці, з шкільними дзвінками, які найдорожчі всіх теорем на світі, із знайомим голосом учительки літератури, яка вимагала довести, що Печорін — герой нашого часу. А за вікном йшов дощ, в класі доводили недоказові теореми, приписували Ньютону зайві закони...

Щемлива радість випускного вечора обов’язково змінюється сонцем нового дня. Коли попереду – десятки шляхів, і так хочеться швидше дізнатися, що ж там попереду? Зворушені мами, замислені тата, схвильовані вчителі й гості свята. Потім були атестати, щирі побажання й краса прощального вальсу. Хочеться вірити, що всі передбачення справдяться, і в Україні все буде добре!

JSN Epic template designed by JoomlaShine.com